Почнемо
з неприємного.
Пятниця.
Ранок. Сплю і чую Максим крутиться, відкриваю очі, а він перевернувся на
живіт, палець в роті і спить дальше... і я закриваю очі... 5 секунд...дикий
вереск... я зриваюся, Макс на землі і заходиться від плачу. Швидко беру його на
руки, втішаю, колишу...він плаче, не може зупинися...За 5 хв. дитина
заспокоїлася. Незнаю що робити далі. Телефоную до куми, вона не бере
трубки...вже на неї зла як чорт...за кілька секунд сама передзвонює..кажу, все
як є і куда нам їхати на ренген... Наталя відповідає, що на ренген ніхто нас не
пустить, спочатку треба до педіатра, і якщо він побачить яку проблему, то аж
тоді відправить на ренген. Тому я вирішила спочатку перевірити сама стан
дитини, чи нічого не болить. Але Максимко тільки сміявся, коли я щупала його
ручки, ножки, головку, махала, згинала їх... і упевнелася, що все в порядку...
)